Svensk-ukrainska band
Ukrainskt källmaterial i Göteborgs universitetsbiblioteks samlingar
Göteborgs universitetsbiblioteks samlingar vittnar om kulturella och historiska förbindelser mellan Sverige och Ukraina. I oktober 2025 förvandlas Humanistiska bibliotekets entréhall till en mötesplats mellan Sverige och Ukraina genom medeltida graffiti, böcker, kartor och handskrifter från fem sekler.
Denna utställning tar dig med på en resa genom tid och rum, från 1500-talets praktfulla handskrifter och bibeltryck till 1700-talets kartor och kungliga fältböcker. Här visas den första tryckta bibeln på ett slaviskt språk, praktfulla kyrkslaviska tryck från Kyiv och Potjajiv, Karl XII:s egen fältbok och historiska kartor över Östeuropa. Utställningen speglar hur graffiti, böcker, kartor och tryck inte bara förmedlade kunskap och tro, utan också var redskap i politik, krig och kulturmöten.
Här möts kalligrafi i guldbläck, barockens predikosamlingar, helgonbiografier och praktfulla tryck från ukrainska klostertryckerier. Tillsammans berättar de historien om hur text och bild formade identitet, makt och minne i Europa, med Ukraina som en central plats i korsvägen mellan öst och väst, norr och syd.
Utställningen berättar om tro, lärdom, diplomati och krig, men också om hur kulturer möttes och korsades i Europas historia. I entréhallen visar även en poster och en videopresentation av det omfattande arbete som Institutionen för kulturvård och Göteborgs forskningsinfrastruktur för digital humaniora (GRIDH) utfört under de senaste åren med dokumentation och bevarande av hotat kulturarv genom 3D-skanning av Sofiakatedralen i Kyiv och dess tusentals unika bilder och textuella graffiti.
Kyrillisk evangeliebok från Rybotycze
Slutet av 1500-talet, Handskriftssamlingen (PK 226)
Denna praktfulla evangeliebok skrevs i slutet av 1500-talet i ett kloster helgat åt Den helige Onufrios i byn Rybotycze, nära dagens polsk-ukrainska gräns. Texten är på kyrkoslaviska, men flera språkdrag har ukrainsk prägel.
Sidorna är mer än bara ord, de är konstverk. Med kalligrafiskt formade bokstäver och ornamentering i guld fick skriften en glans som förstärkte dess heliga betydelse.
Innehållet omfattar de fyra evangelierna och ett menologion, en kyrkokalender som dag för dag anger vilka högtider och helgon som firas under året. Boken var både en vägvisare i tron och en kalender som visade klostrets rytm.
Boken donerades till universitetsbiblioteket av en ungersk fotbollstränare. Han hittade handskriften i en kyrka där han var inkvarterad i samband med slaget om Przemyśl, under första världskriget.
Läs vidare:
Om evangelieboken i Alvin - Plattform för digitala samlingar och digitaliserat kulturarv
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 15–17, nr 1.
Varpio, Mirja. Evangelium Cyrillicum Gothoburgense : a codicological, palaeographical, textological and linguistic study of a Church Slavonic tetraevangel. (Lund Slavonic monographs, 9.) Lund: Lund University, 2005.
Karl XII:s fältbok
(H 106:26)
Bland böckerna i Hvitfeldtska läroverkets handskriftssamling finns en verklig raritet, Karl XII:s egen fältbok, här visad för första gången. Den skrevs till största delen i Budizin (dagens Velyki Budysjtja i Ukraina) år 1709, endast några månader före det ödesdigra slaget vid Poltava.
Boken är rikt illustrerad, med teckningar av militära formationer och strategier. Den ger en unik inblick i hur den svenske kungen själv planerade och analyserade krigets gång.
I 14 av bokens 23 kapitel har Karl XII själv signerat med ”Carolus”, och med ort och datum. Sju av dessa 14 kapitel är undertecknade i Budizin, i mars 1709, under tiden före slaget vid Poltava. Andra kapitel är undertecknade i Smarhon (Belarus, 1708), Altranstädt (Tyskland, 1707) och Lund (Sverige, 1717).
Bilderna visar: (1) Handskriftens titelblad; (2) Illustration till uppställningen av ”Sqvadron af ett Companie” och ”Sqvadron af Twenne Companier” (s. 109); (3) Illustration till ”Förordning om FäldtTechnens brukande …”, med angiven ort (Budizin) och datum (den 17 Martij A° 1709) samt konungens namn, Carolus (ss. 123–124).
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Göteborgs universitet. Under utgivning.
Ostrohbibeln
Ostroh, 1581, Göteborgs universitetsbibliotek
Ostrohbibeln är den första kompletta tryckta kyrilliska Bibeln och den första på kyrkoslaviska. Den trycktes 1580–1581 i den ukrainska staden Ostroh av Ivan Fedorov, en av den östslaviska tryckkonstens grundare.
Exemplaret i Göteborg är unikt. Det bär spår av handskrivna glossor och anteckningar på ukrainska. Det innehåller även en spektakulär helsidesillustration till skapelseberättelsen i Första Moseboken.
Illustrationen är ett färgat träsnitt, fastklistrat på en blank sida i boken. Sex medaljonger visar Gud i gyllene gloria under världens första dagar, sabbaten saknas dock och de sista två scenerna har bytt plats. Bildens formgivning anknyter till tysk gotisk stil från 1400-talet, vilket gör detta exemplar av Ostrohbibeln till ett enastående möte mellan text, bild och tradition.
Läs vidare:
Om Ostrohbibeln i Alvin - Plattform för digitala samlingar och digitaliserat kulturarv
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 27–34, nr 3.
Lazar Baranovytj. Trumpeter till särskilda kyrkofester
Truby na dni narotjityja prazdnikov, Трꙋбы на дни нарочитыѧ праꙁⷣникѡⷡ, Kyiv 1674, Göteborgs universitetsbibliotek
Lazar Baranovytj (1620–1693) var en av den ukrainska barockens mest inflytelserika gestalter, som kyrkoman, politiker, författare och lärare. Som professor och rektor vid Kyiv-Mohyla-akademin formade han en generation av lärda. Han var ärkebiskop av Tjernihiv och försvarade aktivt ukrainska prästerskapets oberoende ställning gentemot Moskvapatriarkatet.
Baranovytj skrev på kyrkoslaviska, polska och ukrainska, i genrer som spände från teologi till poesi. Hans bok ”Trumpeter till särskilda fester” (1674), tryckt vid Grottklostrets tryckeri i Kyiv, är en samling predikningar tillägnade Gud, Gudaföderskan, apostlar och martyrer.
Baranovytj värderade bokens utformning högt och skapade själv kompositionen för titelbladet samt alla gravyrer. Här är form och innehåll lika viktiga. Resultatet är en bok där text och bild samverkar, en konstnärlig helhet som speglar både hans religiösa övertygelse och barocktidens känsla för prakt och uttrycksfullhet.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 51–54, nr 6.
Kyrkofädernas bok från Grottklostret i Kyiv
Paterik Kievo-Petjerskij, Патерикъ Кїево-Печерскїй
Kyiv, 1830, Göteborgs universitetsbibliotek
Denna bok är en utgåva av Kyrkofädernas bok (Paterikon) från Grottklostret i Kyiv, en av de mest berömda samlingarna av helgonbiografier inom östslavisk tradition. Texterna nedtecknades redan på 1200-talet och bygger huvudsakligen på brev från munken Symeon till munken Polykarp och från Polykarp till arkimandriten Akindyn. Till det kommer berättelser om grottklostret och dess asketer.
Verket ger en levande bild av livet i det mäktiga Grottklostret i Kyiv och innehåller värdefull information om ekonomi, samhälle och kultur i Kyiv-Rus. Utgåvan från 1830 är rikt illustrerad och innehåller närmare 50 träsnitt. Dessa berättar på sitt sätt historien om klostrets traditioner och dess andliga arv.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 72–74, nr 14.
Stadga för ett kristet liv
Ustav o hristijanskom zjitii, Ꙋставъ ѡ хрⷭтїанскомъ житїи, Potjajiv, 1868, Göteborgs universitetsbibliotek
Denna bok ger vägledning i det kristna livet för dem som inte kunde närvara vid gudstjänsten. Den samlar texter om kyrkliga högtider och fastan. Den innehåller även vissa bestämda böner.
Boken trycktes vid Potjajivklostrets tryckeri, grundat 1730 av biskop Teodosij Rudnytsky-Liubienitsky. Tryckeriet utvecklades till en av de främsta institutionerna för ukrainsk bokutgivning och lärdom under 1700-talet. Fram till år 1800 hade över 355 böcker publicerats där, främst liturgiska verk, men också teologiska skrifter, polemik, läroböcker och dokument om den ukrainska kyrkans historia.
Potjajivtrycken blev berömda för den konstnärliga utsmyckning, det fina papperet och den höga tryckkvaliteten. Många verk trycktes med det så kallade Pochajiv-typsnittet, en kursivstil inspirerad av ukrainsk kalligrafi från 1500–1700-talen. Trycket visar hur böcker inte bara var andliga vägledare, utan också konstnärliga mästerverk.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 75–79, nr 15.
Tideböner
Tjasovnik, Часовникъ [Potjajivklostret], 1651 [1803], Hvitfeldtska samlingen
Denna utgåva av Tideböner har en fascinerande historia. Enligt kolofonen påbörjades tryckningen i Moskva år 7159 från världens skapelse (det vill säga år 1651), men den här volymen är i själva verket ett senare exemplar, tryckt 1803 i Potjajivklostret. Dateringen styrks av papperets vattenmärke med staden Jaroslavs vapen och årtalet “1803”.
Tideböner var en av de mest spridda böckerna i den ortodoxa världen. Den innehöll dagens kyrkliga tideböner och användes både i kyrkan och i hemmet. Boken hade dessutom en pedagogisk roll, den hjälpte människor att lära sig att läsa och skriva. Under 1600-talet trycktes nya upplagor nästan varje år, och den blev särskilt populär bland de gammaltroende, som ofta fick utgåvor där ett äldre tryckår angavs i stället för det faktiska.
Boken vittnar om hur liturgiska texter kunde forma både tro, vardagsliv och läskunnighet i den ortodoxa världen.
Bilden visar förstasidan.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 65–68, nr 10.
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Under utgivning.
Två kartverk från 1720-talet
Hvitfeldtska samlingen
- Fredericus de Wit, Reipublicæ et Status Generalis Poloniæ Nova Tabula (Amsterdam, 1721)
- Johann Baptist Homann, Fluviorum in Europa principis Danubii cum adiacentibus Regnis (Nürnberg, ca 1720)
I början av 1700-talet blomstrade kartproduktionen i Europa, och Amsterdam var ledande. Här publicerade kartografen Fredericus de Wit 1721 sin karta Reipublicæ et Status Generalis Poloniæ Nova Tabula. Kartan visar främst Polen, men omfattar även områden som Massovia, Volhynia, Podolia och ”Vcrania”. Flera ukrainska orter är särskilt markerade, bland annat ”Kiow / Kiowia” (Kyiv) och ”Pultawa” (Poltava).
Nästan samtidigt tryckte den tyske kartografen Johann Baptist Homann sitt storslagna verk Fluviorum in Europa principis Danubii cum adiacentibus Regnis i Nürnberg. Även här framträder ”Ukrania” som en tydligt avgränsad region. Tillsammans visar dessa båda kartor hur Ukraina redan på 1700-talet betraktades som en strategiskt central plats på Europas geopolitiska karta.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Göteborgs universitet. Under utgivning.
H. G. Collins’ Complete Map of The Crimea
London, ca 1854, Hvitfeldtska samlingen
Under Krimkriget (1853–1856) fanns den här kartan i militära befälhavares händer. Den var ett redskap i ett av 1800-talets mest uppmärksammade krig, där Ryssland ställdes mot en allians bestående av Frankrike, Osmanska riket, Sardinien-Piemonte och Storbritannien.
Kartan visar inte bara landskap och vägar, utan avslöjar också var fästningarna låg och hur långt det var mellan nyckelstäder som Sevastopol, Odesa, Varna och Konstantinopel (Istanbul). På högra sidan finns två små inramade extrakartor: En som placerar Krim i relation till hela krigsskådeplatsen, och en som zoomar in på det strategiskt avgörande Sevastopol.
Detaljerna berättar något om tidens perspektiv; de flesta ortnamnen är på krimtatariska, några kuststäder – på grekiska, medan fästningarna fått engelska namn – en påminnelse om de utländska ögon som betraktade halvön i krigets skugga.
Läs vidare:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Under utgivning.
Rosijsko-ukrains’kyj slovnik
T. 1–3. Kyiv, 1924–1929.
”Akademiordboken”, d.v.s. en rysk-ukrainsk ordbok som utgavs under 1920-talet, utarbetades under den stora kulturella uppblomstringen som kallas Korenizatsija ’rotning’, då det blev tillåtet att publicera akademiska arbeten på och om ukrainska. Chefredaktör var akademiledamoten Ahatanhel Krymskyj (död i förvisning 1942). Ordboken dömdes nästan omedelbart ut som ”borgerligt nationalistisk” och fick inte användas alls under sovjettiden. För den moderna ukrainistiken är den värdefull, eftersom den avspeglar ett ukrainskt skriftspråk från början av 1900-talet, som ännu var ganska orört av rysk påverkan. UB har samtliga ingående delar av ordboken. Denna ordbok, och kanske allra mest historien om dess tillkomst och användning, illustrerar de hårda villkor, under vilka det ukrainska språket utvecklades under 1900-talet.
Mychajlo Kotsiubynskyj, Berättelser från Ukraina
Övers. Alfred Jensen. Stockholm: Svithiod, 1918.
Den svenske författaren och slavisten Alfred Jensens (1859–1921) bekantskap med Ukraina började med berättelser av Nikolaj Gogol som växte sedan till ett stående intresse för ukrainsk litteratur och historia. Han skrev flera essäer bl.a. om Taras Sjevtjenko och Ivan Kotljarevskyj samt flera artiklar om ukrainska författare och om den ukrainska litteraturen för Nordisk familjebok. Dessutom skrev Jensen två artiklar om ukrainska politiska immigranter i Sverige: Fylyp Orlyk och Anna Vojnarovska.
År 1909 gjorde Alfred Jensen en studieresa till Galizien, Kyiv, Poltava och Tjernihiv för att samla material för en monografi över Mazepa. Han skriver i ett odaterat brev till nationalekonomen Gustaf Fredrik Steffen att han funderar på en studieresa till Ukraina som har ”särskilt intresse för Sveriges historia under Karl X och Karl XII.” (Handskriftssamlingen H 47:6)
Alfred Jensen kände personligen de ukrainska författarna Ivan Franko och Mychajlo Kotsjubynskyj och gjorde första litterära översättningar direkt från ukrainska till svenska. Jensens sista verk om Ukraina blev redigering av volymen: Nationernas bibliotek: Skildringar av folk och land: Ukrainarna, Stockholm 1921.
Läs mer om Alfred Jensen och Ukraina i:
Föredrag från symposiet "Alfred Jensen-dagen", Göteborg 20 september, 1991, 1998, s. 13–30. URL:
Brev från Alfred Jensen till nationalekonom Gustaf Fredrik Steffen
Ockelbo, odat. (H 47:6)
I brevet skriver Alfred Jensen om att han funderar på en studieresa till Ukraina som har ”särskilt intresse för Sveriges historia under Karl X och Karl XII”.
Lonhyn Tsehelskyj. Ukraina: Sveriges bortglömda bundsförvant
Stockholm, 1915.
Informationsbroschyr av den ukrainske advokaten, journalisten och politikern Lonhyn Tsehelskyj (1875–1950). I slutet av första världskriget blev han utrikesminister i den kortlivade Västukrainska folkrepubliken (ZUNR, 1918–1919). Tsehelskyj blev senare en framträdande figur inom den ukrainska diasporan i USA.
Jan Utas. Svenskbyborna
1959
Gammalsvenskby (ukr. Starosjvedske) i Cherson oblast utgör en märklig svensk-ukrainsk förbindelse. År 1781 beordrades ett tusental estlandssvenskar från Dagö av den ryske fursten Potiomkin att vandra söderut för att bebygga nyerövrade områden vid Svarta havet. Efter nästan ett års färd, som kostade hälften av de förvisade livet, anlände de till floden Dnipro. Deras ättlingar, som behöll sitt svenska språk och sin lutherska tro, kom senare att genomlida första världskriget, ryska inbördeskriget och de första åren av sovjetstyre, innan de flesta av dem 1929 evakuerades till Sverige. Byn Zmijivka, där Gammalsvenskby ingår, var ockuperad av Ryssland 2022 och är i dag till stor del förstörd.
Ukrainsk-svensk/svensk-ukrainsk ordbok
Sedan 2022 pågår arbetet med att skapa en digital ukrainsk-svensk/svensk-ukrainsk ordbok vid Göteborgs universitet. Projektet leds av Thomas Rosén och han samarbetar med Alla Bidniuk (Lutsk och Växjö).
Napysav Michajlo Hrosjevskij. Istoria Ukraini-Rusi
New York, 1956 [1909].
På grund av sovjettidens censur fyllde exillitteraturen en viktig roll, vilket denna utgåva från 1956, utgiven i New York av den ukrainska diasporan, ger prov på. Boken var ett viktigt bidrag till bevarandet och spridningen av den ukrainska historiska vetenskapen. Hrosjevskijs verk framträder inte bara som en grundläggande historisk studie, utan också som ett nationellt program som bygger kontinuiteten i den ukrainska historien från Rus’ och formar grunden för det moderna historiska medvetandet.
Шведсько-українські зв’язки
Українські джерела у фондах Бібліотеки Ґетеборзького університету
Зібрання Бібліотеки Ґетеборзького університету свідчать про культурні та історичні зв’язки між Швецією та Україною. У жовтні вестибюль Гуманітарної бібліотеки перетвориться на місце зустрічі Швеції та України завдяки середньовічним графіті, книгам, картам і рукописам п’яти століть.
Ця виставка запрошує Вас у подорож крізь час і простір - від пишних рукописів та біблійних видань XVI століття до карт XVIII століття і королівських польових книг. Тут представлено першу друковану Біблію слов’янською мовою, розкішні кириличні друки з Києва та Почаєва, власну польову книгу Карла XII та історичні карти Східної Європи. Виставка показує, як графіті, книги, карти та друки не лише передавали знання й віру, а й ставали інструментами політики, війни та культурних зустрічей.
Разом вони розповідають історію про те, як текст і зображення формували ідентичність, владу й пам’ять у Європі, з Україною як центральним місцем на перехресті між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем. Виставка розповідає про віру, знання, дипломатію й війни, але також і про те, як культури зустрічалися й перетиналися в історії Європи.
У вестибюлі також представлено постер та відеопрезентацію масштабного проєкту, здійсненого протягом останніх років Інститутом охорони культурної спадщини та Ґетеборзькою дослідницькою інфраструктурою цифрової гуманітаристики (GRIDH). Проєкт реалізовано шляхом 3D-сканування та присвячено документуванню і збереженню культурної спадщини Софійського собору в Києві та його тисяч унікальних зображень і текстових графіті, що перебувають під загрозою зникнення.
Кириличне євангеліє з Риботич
Кінець XVI століття, колекція рукописів
Це розкішне євангеліє було створене наприкінці XVI століття в монастирі, присвяченому святому Онуфрію, у селі Риботичі, поблизу сучасного польсько-українського кордону. Текст написано церковнослов’янською мовою, але містить численні українські мовні риси.
Сторінки є більше ніж словами, вони є витворами мистецтва. Каліграфічні літери та оздоблення золотом надають тексту блиску, що підкреслює його святе значення.
Зміст охоплює чотири євангелія та менологій - церковний календар, що день за днем визначає святкування свят і шанування святих протягом року. Євангеліє слугувало як духовним путівником у вірі, так і календарем, що відображав ритм монастирського життя.
Книга була подарована університетській бібліотеці угорським футбольним тренером, який під час битви за Перемишль у Першу світову війну знайшов рукопис у церкві.
Зображення:
1) Обкладинка рукопису з незвичайною іконографією Розп’яття Христа та двома фігурами біля підніжжя хреста; у кутах зображено чотирьох євангелістів.
2) Перша сторінка Євангелія від Луки, щедро оздоблена каліграфією та золотим чорнилом.
Детальніше:
ALVIN, http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:alvin:portal:record-498007
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 15–17, nr 1.
Varpio, Mirja. Evangelium Cyrillicum Gothoburgense : a codicological, palaeographical, textological and linguistic study of a Church Slavonic tetraevangel. (Lund Slavonic monographs, 9.) Lund: Lund University, 2005.
Польова книга Карла XII
(H 106:26)
Серед книжок у рукописній колекції Вітфельдтського ліцею зберігається справжня рідкість - власна польова книга Карла XII, що демонструється тут уперше. Вона була написана переважно в Будищах (сучасні Великі Будища в Україні) 1709 року, лише за кілька місяців до фатальної Полтавської битви.
Книга щедро ілюстрована малюнками військових формацій та стратегій. Вона надає унікальне уявлення про те, як сам шведський король планував і аналізував хід війни.
У 14 із 23 розділів книги Карл XII власноруч підписався як «Carolus», зазначивши місце й дату. Сім із цих 14 розділів були підписані в Будищах, у березні 1709 року, в період перед Полтавською битвою. Інші розділи підписані у Сморгоні (Білорусь, 1708), Альтранштедті (Німеччина, 1707) та Лунді (Швеція, 1717).
Зображення ілюструють:
1. титульний аркуш рукопису;
2. схему розташування «Ескадрону з однієї роти» та «Ескадрону з двох рот» (с. 109);
3. ілюстрацію до «Положення про використання польової техніки …» із зазначенням місця (Будизин), дати (17 березня 1709 р.) та королівського підпису Carolus (с. 123 - 124).
Детальніше:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Göteborgs universitet. Under utgivning.
Острозька Біблія, Острог
1581 р., Бібліотека Ґетеборзького університету
Острозька Біблія - перше повне друковане кириличне видання Біблії і перше видання церковнослов’янською мовою. Її було надруковано 1580-1581 рр. в українському місті Острог Іваном Федоровим, одним із засновників східнослов’янського книгодрукування. Примірник, що зберігається у Ґетеборзі, є унікальним: він містить сліди рукописних текстів і приміток українською мовою, а також вражаючу повносторінкову ілюстрацію зі сценою створення світу з Книги Буття.
Ілюстрація - це кольоровий дереворит, приклеєний на сторінку книги. Шість медальйонів зображують Бога в золотій глорії під час перших днів творіння, проте шабат відсутній, а останні дві сцени помінялися місцями. Композиція зображення пов’язана з німецьким готичним стилем XIV століття, що робить цей примірник Острозької Біблії унікальним поєднанням тексту, зображення та традиції.
На зображеннях представлено:
1)верхню обкладинку;
2)ілюстрацію до оповіді про створення світу;
3)рукописні примітки українською мовою (червоним чорнилом).
Детальніше:
ALVIN, http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:alvin:portal:record-490747
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 27–34, nr 3.
Лазар Баранович. Труби до окремих церковних свят
Truby na dni narotjityja prazdnikov Трꙋбы на дни нарочитыѧ праꙁⷣникѡⷡ, Київ, 1674 р., Бібліотека Ґетеборзького університету
Лазар Баранович (1620 - 1693) - одна з найвпливовіших постатей українського бароко: церковний діяч, політик, письменник і педагог. Як професор і ректор Києво-Могилянської академії він виховав ціле покоління науковців. Був архієпископом Чернігівським і активно відстоював незалежне становище українського духовенства від Московського патріархату.
Баранович писав церковнослов’янською, польською та українською мовами, у жанрах від теології та поезії. Його книга «Труби до окремих церковних свят» (1674), надрукована у типографії Києво-Печерського монастиря, є збіркою проповідей, присвячених Богу, Богородиці, апостолам і мученикам.
Баранович високо цінував оформлення книги і сам створив композицію титульного аркуша та всі гравюри. Тут форма й зміст мають однакову вагу. Результатом стала книга, де текст і зображення взаємодіють, творячи художню цілісність, яка відображає його релігійні переконання та барокове відчуття пишноти й виразності.
Ілюстрації демонструють:
1. Титульний аркуш; 2. Один із дереворитів.
Детальніше:
ALVIN, http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:alvin:portal:record-490884
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 51–54, nr 6.
Книга отців Києво-Печерського монастиря
Paterik Kievo-Petjerskij (Патерикъ Кїево-Печерскїй)
Київ, 1830 р., Бібліотека Ґетеборзького університету
Ця книга є виданням «Книги отців Києво-Печерського монастиря» - однієї з найвідоміших збірок житій святих у східнослов’янській традиції.Тексти були записані ще у XIII столітті і здебільшого ґрунтуються на листах ченця Симеона до ченця Полікарпа та від Полікарпа до архімандрита Акіндина. До цього додаються оповіді про Печерський монастир та його аскетів.
Цей твір дає живе уявлення про життя у величному Печерському монастирі в Києві та містить цінну інформацію про економіку, суспільство й культуру Київської Русі. Видання 1830 року щедро ілюстроване і містить близько 50 дереворитів. Вони відтворюють історію традицій монастиря та його духовної спадщини.
Ілюстрації показують: 1.Титульний аркуш; 2. Дереворит на цілу сторінку з Богородицею в центрі; 3. Колофон.
Детальніше:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 72–74, nr 14.
Устав про християнське життя
Ꙋставъ ѡ хрⷭтїанскомъ житїи
Почаїв, 1868 р., Бібліотека Ґетеборзького університету
Ця книга дає настанови щодо християнського життя для тих, хто не міг бути присутнім на богослужінні. Вона містить тексти про церковні свята та піст, а також певні вибрані молитви.
Книга була надрукована у друкарні Почаївського монастиря, заснованій 1730 року єпископом Теодосієм Рудницьким-Любеніцьким. Друкарня перетворилася на одну з провідних установ українського книговидання та освіти в XVIII столітті. До 1800 року там було видано понад 355 книг, переважно літургійних, а також теологічних праць, полеміки, підручників і документів із історії української церкви.
Почаївські видання стали відомими завдяки художньому оформленню, якісному паперу та високій якості друку. Багато творів було надруковано так званим «почаївським шрифтом» - курсивом, створеним за зразком української каліграфії XVI–XVII століть. Це видання демонструє, що книги були не лише духовними путівниками, а й мистецькими шедеврами.
Ілюстрації показують: 1.Першу сторінку; 2. Останню сторінку.
Детальніше:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 75–79, nr 15.
Часослов, Tjasovnik, Часовникъ
[Почаївський монастир], 1651 [1803], колекція Вітфельдтського ліцею
Це видання Часослову має цікаву історію. Згідно з колофоном, друк розпочато в Москві у 7159 році від створення світу (тобто 1651 року), але цей том насправді є пізнішим примірником, надрукованим 1803 року в Почаївському монастирі. Дату підтверджує водяний знак на папері з гербом міста Ярославля та рік «1803».
Часослов був однією з найпоширеніших книг у православному світі. Він містив щоденні церковні молитви і використовувався як у церкві, так і в домашньому вжитку. Книга також виконувала педагогічну функцію, допомагаючи людям навчитися читати та писати. У XVII столітті нові видання виходили майже щороку, а особливо популярною книга була серед старообрядців, які часто отримували примірники із зазначенням року попереднього видання, замість фактичного.
Книга свідчить про те, як літургійні тексти могли формувати віру, повсякденне життя та грамотність у православному світі.
Ілюстрації демонструють: 1. Першу сторінку; 2. Колофон.
Детальніше:
Granberg, Antoaneta & Mirja Varpio. Church Slavonic books in Sweden: Gothenburg and Skara. (Slavica Gothoburgensia, 9.) Göteborg: Acta Universitatis Gothoburgensis, 2009, s. 65–68, nr 10.
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Under utgivning.
Дві картографічні праці 1720-х років
Вітфельдтська колекція
- Fredericus de Wit, Reipublicæ et Status Generalis Poloniæ Nova Tabula (Амстердам, 1721)
- Johann Baptist Homann, Fluviorum in Europa principis Danubii cum adiacentibus Regnis (Нюрнберг, близько 1720).
На початку XVIII століття картографічне виробництво в Європі переживало розквіт, і провідну роль у ньому відігравав Амстердам. Тут у 1721 році картограф Фредерікус де Віт видав свою карту Reipublicæ et Status Generalis Poloniæ Nova Tabula. Карта зображає передусім територію Польщі, але охоплює також Мазовію, Волинь, Поділля та «Vcrania». Окремо позначені кілька українських міст, зокрема «Kiow / Kiowia» (Київ) та «Pultawa» (Полтава).
Майже водночас німецький картограф Йоганн Баптіст Гоманн надрукував у Нюрнберзі своє визначне видання Fluviorum in Europa principis Danubii cum adiacentibus Regnis. І тут «Ukrania» постає як чітко окреслений регіон.
Разом ці дві карти засвідчують, що вже у XVIII столітті Україна розглядалася як стратегічно центральний простір на геополітичній мапі Європи.
Ілюстрації показують:
1. Reipublicæ et Status Generalis Poloniæ Nova Tabula.
2. Fluviorum in Europa principis Danubii cum adiacentibus Regnis.
Детальніше:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Göteborgs universitet. Under utgivning.
H. G. Collins, Повна карта Криму
Лондон, близько 1854, Вітфельдтська колекція
Під час Кримської війни (1853-1856) ця карта перебувала в руках військових командирів. Вона слугувала інструментом у одній із найпомітніших воєн XIX століття, де Росія протистояла альянсу Франції, Османської імперії, Сардинії-Пʼємонту та Великої Британії.
Карта показує не лише місцевості та шляхи, а й розкриває розташування фортець і відстані між ключовими містами, такими як Севастополь, Одеса, Варна та Константинополь (Стамбул). Праворуч розміщено дві невеликі додаткові карти у рамці: одна показує розташування Криму у контексті театру воєнних дій, а інша деталізовано зосереджена на стратегічно важливому Севастополі.
Деталі карти багато що розповідають про погляди того часу: більшість назв населених пунктів подано кримськотатарською мовою, деякі прибережні міста - грецькою, а фортеці отримали англійські назви - нагадування про іноземців, які спостерігали за півостровом під час війни.
Ілюстрація показує всю карту.
Детальніше:
Granberg, Antoaneta. Hvitfeldtska samlingen på Göteborgs universitetsbibliotek: Källmaterial av intresse för äldre slavistik och baltiska studier. Slavica Gothoburgensia, 13. Under utgivning.
Російсько-український словник
Т. 1-3. Київ, 1924-1929.
Академічний словник, тобто російсько-український словник, виданий у 1920-х роках, створювався в період великого культурного піднесення, відомого як «коренізація», коли стало можливим публікувати академічні праці українською мовою та про українську культуру. Головним редактором був академік Агатанґел Кримський (помер у засланні 1942 року).
Словник майже одразу був засуджений як «буржуазно-націоналістичний» і за радянських часів був заборонений. Для сучасного українознавства словник має велику цінність, оскільки відображає українську письмову мову початку XX століття, ще досить мало підпорядковану впливу російської. Університетська бібліотека має всі частини цього видання. Сам словник, а можливо, насамперед історія його створення та використання, ілюструє суворі умови, за яких розвивалася українська мова у XX столітті.
Михайло Коцюбинський. Оповідання з України
Переклад з української Альфреда Єнсена. Стокгольм: Svithiod, 1918.
Знайомство шведського письменника та славіста Альфреда Йенсена (1859 - 1921) з Україною почалося з оповідань Миколи Гоголя, яке згодом переросло у сталий інтерес до української літератури та історії. Він написав кілька есе про Тараса Шевченка та Івана Котляревського, численні статті про українських письменників та українську літературу для Nordisk familjebok. Окрім того, Єнсен підготував дві статті про українських політичних емігрантів у Швеції: Пилипа Орлика та Анну Войнаровську.
У 1909 році Альфред Єнсен здійснив наукову поїздку до Галичини, Києва, Полтави та Чернігова для збору матеріалів до монографії про Мазепу. У недатованому листі до економіста Густава Фредріка Штеффена він зазначав, що розглядає можливість поїздки в Україну, яка має «особливе значення для історії Швеції за часів Карла X та Карла XII» (Рукописна колекція H 47:6).
Альфред Єнсен був знайомий особисто з українськими письменниками Іваном Франком та Михайлом Коцюбинським і став першим, хто здійснив літературні переклади їхніх творів із української на шведську.
Останньою роботою Альфреда Єнсена про Україну було редагування тома Бібліотека народів: Опис народів та країн: Українці, Стокгольм, 1921.
Докладніше про Альфреда Йенсена та Україну:
Föredrag från symposiet "Alfred Jensen-dagen", Göteborg 20 september, 1991, 1998, s. 13–30. URL: https://gupea.ub.gu.se/bitstream/handle/2077/30597/gupea_2077_30597_1.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Листи Альфреда Єнсена до економіста Густафа Фредріка Стеффена, Оккельбо
без дати (Рукописна колекція H 47:6)
У листах Альфред Єнсен повідомляє про свої плани здійснити наукову поїздку до України, яка має «особливе значення для історії Швеції за Карла X і Карла XII».
Лонгин Цегельський. Україна: забутий союзник Швеції
Стокгольм, 1915.
Брошура українського адвоката, журналіста й політичного діяча Лонгина Цегельського (1875-1959). Наприкінці Першої світової війни він обіймав посаду міністра у Західноукраїнській Народній Республіці (1918-1919), яка існувала недовго. Згодом Цегельський став визначною постаттю української діаспори у США.
Ян Утас. Мешканці шведського села
1959.
Старошведське у Херсонській області становить унікальний осередок шведсько-української культурної взаємодії. У 1781 році близько тисячі естонських шведів з острова Даґьо за наказом російського князя Потьомкіна вирушили на південь, щоб заселити новозавойовані території на узбережжі Чорного моря. Після майже річної тяжкої подорожі, під час якої загинула половина виселених, вони нарешті дісталися річки Дніпро.
Їхні нащадки, що зберегли шведську мову та лютеранську віру, пізніше пережили Першу світову війну, російську громадянську війну та перші роки радянської влади, перш ніж більшість із них 1929 року була евакуйована до Швеції.
Село Зміївка, до складу якого входить Старошведське, було окуповане Росією у 2022 році і сьогодні значною мірою зруйноване.
Українсько-шведський/шведсько-український словник
З 2022 року в Ґетеборзькому університеті триває робота над створенням цифрового українсько-шведського/шведсько-українського словника. Проект очолює Томас Росен, який співпрацує з Аллою Біднюк (Луцьк і Векше).
Михайло Грушевський. Історія України-Руси
Нью-Йорк, 1956 [1909].
Через цензуру у радянські часи еміграційна література відігравала важливу роль, що підтверджує це видання 1956 року, опубліковане в Нью-Йорку українською діаспорою. Книга була значним внеском у збереження та поширення української історичної науки.
Твори Грушевського постають не лише як фундаментальне історичне дослідження, а й як національна програма, що забезпечує безперервність української історії від Русі та формує основу сучасної історичної свідомості.